Протокол допроса Ющенко по делу "об отравлении"

Материал из CompromatWiki
Перейти к: навигация, поиск


Оригинал этого материала
© solomin, origindate::20.09.2007, Фото: Reuters

[page_21448.htm#1 Протокол допроса Ющенко по делу "об отравлении"]

Открытое письмо работников Генеральной прокуратуры Украины

Converted 25083.jpg

На протяжении трех лет следственный аппарат Генпрокуратуры занят расследованием резонансного уголовного дела (уг.дело № 19-1361) об отравлении кандидата в Президенты Украины Виктора Ющенко. До настоящего времени ни одна из версий, не взирая на колоссальный объем проделанной работы, не нашла своего подтверждения. Саботирует расследование, в первую очередь, сам потерпевший. Отказ от своевременной сдачи анализов, категорическое нежелание пройти обследование в в отечественных медучреждениях и давать показания, сомнительные документы и множество несоответствий в имевших место событиях 2004-2005 годов не могло не отразиться на результатах нашей работы. 

Вместе с тем, с самого начала следственных действий и до настоящего времени Президент Украины и его представители требуют от следователей и руководства Генеральной прокуратуры немедленного раскрытия преступления, в ультимативной форме настаивая лишь на одной версии – отравлении Виктора Ющенко во время ужина с экс-руководством СБУ. Остальные версии в расчет не принимаются и фактически не отрабатываются, любое отклонение от генеральной линии карается. Благодаря такому подходу за три года четыре раза менялся состав работающей по делу следственно-оперативной группы.

Генеральная прокуратура стала игрушкой в руках политиков. Противоречивые, не соответствующие материалам дела заявления Президента не способствуют, а лишь осложняют наш труд. Невыносимо работать по прямым указаниям сверху, в условиях тотального давления. Каждый новый документ, полученный Генеральной прокуратурой, подвергается тщательной цензуре и отбору, проходит проверку на соответствие версии, предложенной народу Украины. И если информация идет вразрез с мнением В.Ющенко, материалы к делу не приобщаются. В такой обстановке мы вынуждены пойти на крайние меры, предав огласке имеющийся в деле единственный протокол допроса потерпевшего, и спросить – достаточно ли таких, с позволения сказать, показаний, для достижения поставленной Президентом конкретной задачи? Ради установления истины, мы хотим одного - возможности спокойно работать, но не выполнять заказ, пусть даже главы государства.

В виду того, что ни одно из украинских средств массовой информации не решилось на публикацию документа, не взирая на предсказуемый шквал негодования приверженцев одного из политических лагерей, мы размещаем протокол допроса В.Ющенко в российских СМИ.

***
ПРОТОКОЛ 

допиту потерпілого

м. Київ 21 березня 2005 року

Начальник Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України державний радник юстиції 3 класу Куций О.А., за участю Генерального прокурора України Піскуна С.М., в приміщенні Адміністрації Президента України, з дотриманням вимог ст. ст. 49, 72, 85, 122, 167, 171 КПК України допитав потерпілого:

Ющенка Віктора Андрійовича

Допит розпочато о «15» год. «00» хвилин. Допит закінчено о «19» год. «00» хвилин.

Потерпілому роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. ст. 49, 72, та 171 КПК України

Про себе потерпілий повідомив:

1. Прізвище, ім'я по-батькові: Ющенко Віктор Андрійович

2. Дата народження: 23 лютого 1954 року народження

3. Місце народження: с. Хоружівка, Сумської області

4. Національність: Українець

5. Громадянство: України

6. Сімейний стан: Одружений

7. Освіта: Вища-економічна

8. Чи є депутатом: не являється

9. Місце роботи, посада: Президент України

10. Відомості про судимість: не судимий

11. Місце проживання, адреса:

Документ, що засвідчує особу: особу встановлено.

На пропозицію слідчого дати покази про відомі йому обставини свідок пояснив наступне:

Щодо обставин значного погіршання стану мого здоров'я можу пояс¬нити наступне. Весною 2004 року мене було висунуто кандидатом на пост Президенти України від блоку «Наша Україна», який був опозиційним до діючої влади. Хочу зазначити, що передвиборча компанія 2004 року відзначалася жорстким протистоянням політичних сил.

Я багато разів аналізував обставини раптового погіршання мого здоров'я у вересні 2004 року та події які відбувалися напередодні цього, в процесі мого лікування і прихожу до висновку та впевненості, що у даному випадку було вчинено замах на моє життя шляхом отруєння, і воно було вчинено саме вечором з 5 на 6 вересня 2004 року, під час вечері на дачі Сацюка В.М.

В той день, в неділю 5 вересня 2004 року я, разом із своєю командою приймав участь у передвиборчому мітингу в м. Чернігові.

В той день Жванія Д.В. сказав мені, що він домовився про нашу зустріч із Головою Служби безпеки України Смішко І.П., його першим за¬ступником Сацюком В.М. в цей вечір на дачі останнього.

У мене склалося таке враження що Жванія Д.В. сильно, навіть неймовірно сильно, надприродно наполягав щоб ми поїхали до Сацюка В.М. Як він мені пояснив, начебто, тому що він обіцяв Сацюку В.М. і йому буде незручно якщо ми не приїдемо на зустріч.

Після проведення мітингу в м. Чернігові ми поїхали на вечерю на дачу одних наших знайомих. На цій вечері Жванія Д.В. сидів рядом біля мене і наприкінці вечері він говорив що треба буде поїхати до Сацюка В.М. на вечерю.

Коли 5 вересня 2004 року у Чернігові я сходив з трибуни і зупинився на останній сходинці, я сказав Жванії Д.В.: «Давиде, у нас мала бути чудова вечеря з організаторами мітингу, а ти мені влаштував зустріч з СБУ і тягнеш мене туди», на що він нічого не відповів.

Того вечора, Жванія Д.В. просив мене поїхати на вечерю до Сацюка В.М. багато разів, може сім разів.

Ми з Жванією Д.В. сіли в автомобіль і поїхали по дорозі. Автомобілі які нас супроводжували на моє прохання уїхали.

Коли я присів за той стіл там були різні закуски, подали пиво, розлили думаю так грам по 15 спочатку горілки.

Було так, мені здається, що ми вдвох сиділи з Головою служби безпеки України, а Жванія Д.В. і Сацюк В.М. стояли біля нас не присідаючи. Мені здається що це було так.

Запитання: Скажіть чи був тоді на вечері у Сацюка В.М. чоловік грузинської зовнішності?

Відповідь: Грузина не було. Грузин появився в цьому в хаті вже перед кінцем.

Наливав та доливав горілку Сацюк В.М. в темні керамічні стакани, в яких не було видно хто скільки випив.

Було так, що ми коротко хвилин десь 10-15 так були в оточені Сацюка В.М. і Жванії Д.В. потім вони пішли, а я і Смішко І.В. були один на один до глибокої ночі.

При цьому ми пили та їли на столі стояли закуски. Холодно було, і тому нам ще приносили куртки, я вів розмову із Смешком І.П. час від часу нам щось подавали нам стіл і нам це приносив сам Сацюк В.М.

Це було в першій частині вечері, бо в другій ми просто говорили і просили, щоб нас ніхто не турбував.

Я думаю близько пів-першої ночі ми закінчили розмову, трохи посиділи ще, тоді прийшли Сацюк В.М. та Жванія Д.В. які запросили нас у хату. Я зайшов у хату побачив здорового такого чоловіка, кремезного. Це був помічник Сацюка В.М. - Залеський Т.В., я йому ще комплімент зробив -«козак повної комплекції».

Потім ми сіли в хаті за такий невеличкий десертний стіл і там був тільки десерт: горішки, здається кавун та диня.

Запитання: Чи їли ви плов, який Вам давали в бесідці ще перед цим, який Вам особисто подав Залеський в окремій тарілці?

Відповідь: Це могло бути. Я з'їв плов з тарілки яку подавав помічник Сацюка В.М.

Декілька раз наливали в коньячні чарки коняку. Коняк пили всі. Не було такого, що мені наливали окремо одному.

Коли ми зайшли то в мене було таке враження, що до нас Жванія Д.В. та Сацюк В.М. вже «потренувалися» по коняку. Вони були напідпитку. В якийсь момент цей коняк був допитий і вони принесли нову пляшку. Я думаю, що цей коняк приніс оцей дядько - «козак» Залеський Т.В.

Я пригадую що там друга пляшка появилася.

Запитання: Що це був за коняк та чи всі його пили, чи тільки Ви?

Відповідь: На назву я великої уваги не звернув. Я знаю, що його наливали багато разів всім і всі його пили.

Оскільки коняк це не мій напій, то я його ковтнув і поставив на стіл, а мені знову налили, я ковтнув і знову наливають.

Так досить довго там сиділи, різні балачки як правило політичні.

Запитання: Чи був там грузин та двоє узбеків працівників ресторану?

Відповідь: Я покидав компанію бо виходив у туалет можливо в той час хтось і заходив, а так я нікого іншого не бачив окрім цього здорового. Я чув, що Сацюк В.М. щось кричав в двері до когось щоб подавали швидше на стіл їжу, але самих узбеків я не бачив.

Потім, це вже було можливо три, пів четвертого, ми виходимо на вулицю було вже досить холодно. І от тоді перед тим як виходити з хати у мене появилося таке відчуття що прорізався біль, головна біль і я бачу що вже треба покидати компанію. Вийшли на вулицю і там ще хвилин 5 – 10 щек постояли поговорили, я так швиденько попросив хлопців щоб закінчували розмову.

Саме ця біль мене заставила їхати додому, тоді ця біль ще була не різка, але коли я приїхав додому через 20 хвилин я йшов з охоронником Петром і пройшовши через арку сказав йому, що якби від голови були хороші ліки я б їх зараз випив бо голова розколюється.

В машині де інколи були деякі ліки і я жалкував, що нема ліків бо голова в мене тоді дуже сильно боліла.

Раніше мене голова так не боліла. Якщо колись були якісь симптоми то Катя — моя дружина давала мені ліки і все проходило. А оце я йду і відчуваю, що по серйозному голову мене давить.

Коли я зайшов додому то дружина мене зустріла, поцілувала в губи і сказала, що від мене металом пахне хоча я не їв їжі з таким запахом.

Я не звернув спочатку на це особливої уваги, а тоді звернувся до Каті щоб вона дала мені щось від голови і вона дала мені якісь ліки.

Я ліг спати і протягом години не міг заснути. Я встав посидів трохи і пішли якісь спазми по спині під лівою лопаткою. Я попросив щоб дружина повторила ліки і вона дала мені їх знову. Через дві години я знову прийняв ліки, але вони не допомогли, біль посилилась і набула загального порядку була така «мігруюча».

Потім вже зранку приїхала лікар Шишкіна і оглянула мене.

Запитання: Чи була у Вас ломота в кістках та нудота?

Відповідь: Так, коли я лежав у мене були позови до рвоти приблизно біля 6 години ранку. Я вирішив піти в туалет але хода у мене була шатка і я подумав якщо полежати і не рухатись то я все утримаю, воно до речі так і вийшло. Однак пізніше, через 2 години, я все-одно вирвав. Моє тіло боліло, ломило кості, біль була мігруюча. Здавалося що болить то нога то по спині пішла біль.

Потім вже я думаю в 10 годині ранку почала ясно фіксуватися біль під лівою лопаткою, було таке враження що хтось там голку тримає. Ця біль залишилась у мене на місяців два. Це була точка під лівою лопаткою в радіусі десь сантиметрів 10 і було таке враження що вона там закріпилася.

Мене пробували лікувати наступного дня зранку принесли конячого молока - кумису, пробували або кислим забити чимось, прочистить організм.

Лікарі не могли поставити діагноз, пробували то одні ліки, то інші. В другій половині дня вони вирішили зробити перелівання крові.

Перше що мене насторожило це те, що не було такого чіткого осмисленого діагнозу. Не було єдиної думки що зі мною робити далі. Одні пропонували промити шлунок, другі пропонували промити кров, треті пропонували робити блокаду, четверті пропонували кисле молоко та побільше пити води. Це така еклектика в якій путались всі лікарі, свідомого визначення не було день за днем. Я 99 відсотків часу знаходився в ліжку з яких відсотків 20 я стояв на колінах спершись на лікті. Мене найбільше боліла голова, спина та були сильні болі в животі. В той день (четвер) я давав інтерв'ю стоячи на колінах за журнальним столиком. Мені кололи обезболююче але коли вечором обезболююче перестало діяти до мене приїхав Плющ і сказав, що якщо ти хочеш щоб живий був то терміново сідай в літак і вилітай. Спочатку ми не знали до кого звернутись та в яку клініку поїхати. Іван Степанович сказав, що я знаю до кого і це треба робити не думаючи. Ми поговорили і він поїхав у Черкаси.

Запитання: Коли Ви летіли в літаку чи давали Вам їсти пити та чи були там чужі люди?

Відповідь: їсти пити не давали бо у мене був вже такий стан що я нічого не хотів. Чужих людей не було.

Коли ми прилетіли в Австрію у мене були сильні болі у спині та животі і я сидів на руках. Коли мене побачив лікар, а ми зразу знайомі не були, то ми вже потім і Корпан сказав щоб їхати кілометрів 120, просто включив скажену швидкість.

Мене завезли в поліклініку взяли на аналіз кров і зразу ж поставив капельницю, з якою я зразу безперервно просидів години дві а потів і весь час лікування.

Запитання: Скажіть чи їли Ви в Криму консервовану ікру?

Відповідь: Так, ми купили по дорозі ікру в банці але тоді її їли всі разом. Ця ікра виявилась штучна, виготовлена з нафти і ми коли це взнали її викинули.

Запитання: Скільки часу Ви були на дачі в Сацюка В.М.?

Відповідь: На дачі я був так думаю з 22.30 до 3.30 плюс мінус півгодини.

У мене таке враження, що тоді Бог хотів мене в другу сторону відвезти, щоб я не їхав. Все так виглядало нелогічно, нездорово, неправильно.

Запитання: Скажіть Жванця Д.В. завжди був поруч з Вами чи він з'явився перед поїздкою на дачу Сацюка В.М. щоб вговорити їхати на дачу?

Відповідь: Жванія Д.В., як я вже казав, якось дуже наполегливо коло мене знаходився і сидів біля мене і все уговорював мене їхати на вечерю до Сацюка В.М.

Запитання: Скажіть, чи потрібна Вам була ця зустріч з керівниками СБУ origindate::5.09.04 чи була в ній необхідність, якась терміновість?

Відповідь: Ні, ніякої терміновості та обставин які б вимагали провести цю зустріч не було. Це була загальна розмова яка не тягнула за собою ніяких серозних наслідків.

Запитання: Скажіть чи проводили Вам якісь ін'єкції чи операції з омолодження організму у серпні-вересні 2004 року?

Відповідь: Ні, це повна нісенітниця, нічого подібного не було ні до отруєння ні після і про це мене ніхто раніше не питав. Таке питання мені навіть не ставила парламентська комісія Сівковича з розслідувань обставин мого отруєння.

Запитання: Скажіть, які у Вас стосунки з лікарем Шишкіною?

Відповідь: В перший день, після того, як стан мого здоров'я різко си¬льно погіршився, Шишкіна діагнозу не поставила, як і не поставили діагнозу ті люди яких вона привезла, я розумію, що це не її вина, однак це породило певну недовіру і можливо якусь образу з її боку коли я звернувся до Австрійський лікарів.

Запитання: Скажіть чи можете Ви сказати, що Вас було отруєно на дачі Сацюка, чи можливо в другому місці і другими людьми?

Відповідь: Я отримував декілька застережень про те, що потрібно бути обережним, особливо ці застереження посилились, коли Медведчук В. дав інтерв'ю про те, що я ніколи не стану Президентом. Я потім аналізував всі відношення до мене людей, з ким я зустрічався, де вживав їжу, де велися якісь розмови, я можу сказати, що мене отруїли саме на дачі у Сацюка. Я не хотів і не планував їхати до Сацюка, але мене багато разів просив про це Жванія, а мені ця зустріч була непотрібна.

На зустрічі не було ніякої необхідної розмови чи якихось обіцянок мені, а також з мого боку. Ніякої допомоги мені ніхто з них на вечері не обіцяв, а я не просив у них. Чому так наполягав на зустрічі Жванія Д.В. я сказати не можу. Хто з них виконав таке я не знаю. Але те, що на вечері у Сацюка В.М. я був отруєний я в цьому впевнений. Є для цього об'єктивні факти на які я вже вказував. Ця підозра обґрунтована.

Питання: и попереджали Вас коли і хто, що на Ваше життя може бути вчинено замах?

Відповідь: Мені казали це різні люди, попереджували бути обережним з їжею та за кермом, це було за кілька місяців. І я дуже не хотів їхати до Сацюка, ніби хтось мене туди зупиняв.