Уголовное дело против Кучмы

Материал из CompromatWiki
Перейти к: навигация, поиск

Уголовное дело против Кучмы ПОСТАНОВА Про порушення кримінальної справи

15.10.2002 року М.Київ

Суддя судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м.Києва Василенко Ю. О., розглянувши заяву громадян України, народних депутатів України О.О. Мороза, Ю.В. Тимошенко, Г. О. Омельченко, О.В. Турчинова, Й. В, Вінського та додані до неї матеріали встановив

"Громадяни України 0.0. Мороз, Ю.В. Тимошенко, Г. О. Омельченко, О.В. Турчинов, Й.В. Вінський, які були попереджені про кримінальну відповідальність за свідомо неправдиве повідомлення про злочин, звернулися до суду із заявою, в якій вказали, що громадянин України Кучма Леонід Данилович, перебуваючи з 1992 по 1993 рік на посаді Прем'єр-міністра України, а з 1994 р. по теперішній час на посаді Президента України, систематично порушував Конституцію і закони України, зловживав службовим становищем та неналежне виконував свої посадові обов'язки. Своїми незаконними, неконституційними і аморальними діями він осооисто заподіяв особливо велику шкоду як правам і інтересам окремих громадян, всьому українському народу, так і міжнародному авторитету України.

Так, у квітні 1993 року Прем'єр-міністр Л.Кучма, тодішні міністр Кабінету Міністрів А.Лобов, голова Донецького міськвиконкому, народний депутат України Ю. Звягільський та інші посадові особи, шляхом зловживання своїм службовим становищем розтратили і привласнили державні валютні кошти в особливо великих розмірах (12 млн. нім. марок), які належали Державному валютному фонду, тобто в їх діях є ознаки злочину, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України.
Це підтверджується:
- висновками і матеріалами депутатської слідчої комісії Верховної Ради України (матеріали додаються), голова Г. Омельченко;
- свідченнями народних депутатів України: Омельченка Г.. Єрмака А.. Шишкіна В., Чивюка М., Червонія В.
Крім того, члени депутатської слідчої комісії Верховної Ради постановили. то після призначення на посаду Прем'єр-міністра, П.Лазаренко перерахував з банку "Еuгореап Federal Сгеdit Bank", зареєстрованого в Антигуа, 3790815 дол. США компанії "Омега" (м. Дніпропетровськ), яка є співзасновником ЗАТ "КиївСтар", керівниками якого є брат дружини Президента Ю.Туманов і донька Л.Кучми - Олена. За повідомленням тодішнього заступника Генерального прокурора М.Обихода співвласниками цього банку є П.Лазаренко і П.Кириченко (лист № 06-1 1015 97 від 14 липня 2000 року). Таким чином в діях Кучми Л.Д. можуть мати місце ознака-злочину, передбаченого ст. 368 КК України (Одержання хабаря).
Цей факт підтверджується:
- матеріалами і висновками слідчої комісії (додається);
- свідченнями членів комісії народними депутатами України: Омельченком Г., Єрмаком А., Шишкіним В., Чивюком М., Червонієм В.;
- свідченнями колишнього офіцера служби державної охорони М. Мельниченка, що показав: "Президент України Л.Кучма - злочинець. Він віддавав злочинні накази, контролював їх виконання, а також систематично брав хабарі і займався поборами, Л.Кучма створив "дах" для захисту олігархів і бізнесменів, які змушені були перераховувати мільйони доларів на контрольовані ним рахунки через його банкіра і довірену, особу Олександра Волкова. Кожен, хто працює на нас, повинен платити за свій "дах".
18 квітня 2002 року голова Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України 3-го скликання О.Жир заявив, що слідча комісія встановила факти, які свідчать про безпосередню причетність Президента Л. Д. Кучми до продажу зброї країнам, проти яких введено обмеження 00Н. Встановлено, що він давав вказівку керівнику "Укрспецекспорту" В.Малєву на нелегальний продаж Іраку чотирьох радарних установок "Кольчуга" за 100 млн. дол. США. Ця розмова була записана М. Мельниченком 10 липня 2000 року у робочому кабінеті Президента.
Згідно з офіційними висновками високоавторитетного експерта Брюса Кеніга (компанія "Бек Тек", США), зроблені М. Мельниченком у робочому кабінеті Президента України Л. Д. Кучми аудіозаписи є справжніми., М.Мельниченко у своєму зверненні від 3 травня 2002 року до Президента Російської Федерації В. Путіна, зокрема, заявив: "На першому засіданні Великого Журі, яке відбулося 11 квітня 2002 року, я передав у розпорядження міністерства юстиції США неспростовні докази причетності Кучми до продажу зброї в Ірак. Кучма (людина у якої руки в крові) не став на захист інтересів України."
Викладене дає підстави зробити висновок: за таких обставин діяння Президента Л. Д. Кучми мають ознаки злочину, передбаченого ч.3 ст-27, ст. 333 КК України (організація незаконного вивезення за межі України військової техніки).
В порушення ст. 102 Основного Закону України Кучма Леонід Данилович як Президент України не став гарантом додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина, Навпаки, за час його перебування при владі стан із правами людини, систематично і широкомасштабне погіршувався, що зафіксовано в офіційних -документах як зарубіжних демократичних держав, так і низки міжнародних урядових (Ради Європи, ОБСЄ) і неурядових організацій. Своїми діями він особисто подавав суспільству приклад нехтування Конституцією та Законами України.
Президент України Кучма Л.Д. особисто був причетний до порушення ст. 27 Конституції України, яка передбачає право людини на життя.
2 вересня 2002 року Тимчасова слідча комісія, розглянувши заяви М.Гонгадзе М. Мельниченка, дослідивши викладені у них фактичні дані, а також зроблені М.Мельниченком у службовому кабінеті Президента України Л.Кучми аудіозапис} розмов Президента України Л. Кучми з тодішнім главою Адміністрації Президента нині Головою Верховної Ради України В. Литвином, тодішнім міністром внутрішніх справ України Ю. Кравченком, тодішнім головою Служби безпеки України, нині народним депутатом України Л.Деркачем про викрадення і знищення журналіста Георгія Гонгадзе, дослідивши висновки експертизи (лабораторний звіт від 8 лютого 2002 року), проведеної компанією "Бек Тек" (США, експерт Брюс Е. Кеніг) та інші зібрані докази, і давши Їм оцінку, дійшла висновку:
- наявних доказів достатньо для того, щоб вважати Президента України Л. Кучму, колишнього главу Адміністрації Президента, нині Голову Верховної Ради України В.Литвина, колишнього міністра внутрішніх справ України Ю.Кравченка, колишнього голову Служби безпеки України, нині народного депутата України Л.Деркача співучасниками злочину, передбаченого ч.3 ст.27, ч.3 ст. 146 КК України, тобто організаторами викрадення журналіста Георгія Гонгадзе, вчиненого організованою групою осіб за попередньою змовою, що спричинило тяжкі наслідки;
Ці факти підтверджуються поясненнями народного депутата II і III скликань О. Єльяшкевича, майора служби державної охорони М.Мельниченка, дружини загиблого журналіста Георгія Гонгадзе - Мирослави Гонгадзе, які офіційно завірені нотаріальною службою в США, і яким, урядом США надано тимчасовий політичний притулок, як особам, що переслідуються владою Кучми за політичною ознакою (пояснення додаються). розмов Президента України Л. Кучми з тодішнім главою Адміністрації Президента нині Головою Верховної Ради України В. Литвином, тодішнім міністром внутрішніх справ України Ю. Кравченком, тодішнім головою Служби безпеки України, нині народним депутатом України Л.Деркачем про викрадення і знищення журналіста Георгія Гонгадзе, дослідивши висновки експертизи (лабораторний звіт від 8 лютого 2002 року), проведеної компанією "Бек Тек" (США, експерт Брюс Е. Кеніг) та інші зібрані докази, і давши Їм оцінку, дійшла висновку:
- наявних доказів достатньо для того, щоб вважати Президента України Л. Кучму, колишнього главу Адміністрації Президента, нині Голову Верховної Ради України В.Литвина, колишнього міністра внутрішніх справ України Ю.Кравченка, колишнього голову Служби безпеки України, нині народного депутата України Л.Деркача співучасниками злочину, передбаченого ч.3 ст.27, ч.3 ст. 146 КК України, тобто організаторами викрадення журналіста Георгія Гонгадзе, вчиненого організованою групою осіб за попередньою змовою, що спричинило тяжкі наслідки;
Ці факти підтверджуються поясненнями народного депутата II і III скликань О. Єльяшкевича, майора служби державної охорони М.Мельниченка, дружини загиблого журналіста Георгія Гонгадзе - Мирослави Гонгадзе, які офіційно завірені нотаріальною службою в США, і яким, урядом США надано тимчасовий політичний притулок, як особам, що переслідуються владою Кучми за політичною ознакою (пояснення додаються). {}
Тимчасова слідча комісія, розглянувши заяви О. Єльяшкевича і М. Мельниченка, дослідивши викладені у них фактичні дані, а також зроблені М.Мельниченком у службовому кабінеті Президента України Л.Кучми 8 лютого і 7 липня 2000 року аудіозаписи розмов Президента України Л.Кучми з тодішнім головою Служби безпеки України, нині народним депутатом України Л.Деркачем та іншим особами про обставини експертизи (лабораторний звіт від 1 лютого 2002 року), проведеної компанією "Бек Тек" (США, експерт Брюс Е. Кеніг) та інші докази і давши їм оцінку дійшла висновку:
- наявних доказів достатньо для того, щоб вважати Президента України Л.Кучму і тодішнього голову Служби безпеки України, нині народного депутата України Л.Деркача співучасниками злочину, передбаченого ч.3 ст.27, ст.112, ч.2 ст.346 Кримінального кодексу України, тобто організаторами посягання на життя державного діяча О.Єльяшкевича та умисного заподіяння йому тілесних ушкоджень у зв'язку з його державною діяльністю, вчиненого організованою групою осіб за попередньою змовою.
Ці обставини підтверджуються:
матеріалами і висновками депутатської слідчої комісії (додаються);
поясненнями депутата О. Єльяшкевича;
поясненнями майора М. Мельниченка.
Тимчасова слідча комісія, дослідивши фактичні дані, а також зроблені М.Мельниченком 17 квітня .2000 року у службовому кабінеті Президента України Л. Кучми аудіозаписи розмов Президента України Л.Кучми з головою Державної податкової адміністрації України М.Азаровим про надання Президентом Л. Кучмою дозволу М.Азарову на незаконне привласнення квартири та інші докази і давши їм оцінку, дійшла висновку:
- наявних доказів достатньо для того, щоб вважати, що в діях Президента України Л.Кучми і голови Державної податкової адміністрації України М.Азарова є ознаки злочинів, передбачених ч.3 ст.27, ст.364, ст.365 КК України; зловживання владою або службовим становищем та перевищення влади або службових повноважень, вчинене організованою групою осіб за попередньою змовою).
На аудіозаписах М. Мельниченка чітко зафіксовані вказівки Президента Кучми Л.Д. щодо переслідування журналістів Георгія Гонгадзе, Івана Сподаренко, Тамари Просянік, Олега Ляшка, Тетяни Коробової; а також редакцій газет "Сільські вісті", "Інформаційний бюлетень", "Свобода", "Грані", "Дзеркало тижня"; радіостанцій "Свобода", "Континент" та інших. Окремі журналісти, а також представники засобів масової інформації підтвердили факти переслідування з боку Президента за їх професійну діяльність. Таким чином в діях Кучми Л.Д. є ознаки злочину, передбаченого ст. 171 Кримінального кодексу України (Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів).
Порушуючи ст. 31 Конституції України, яка гарантує таємницю телефонних розмов. Кучма Л.Д. особисто віддавав вказівки керівникам силових структур на несанкціоноване прослуховування телефонних розмов державних діячів, народних депутатів, журналістів. Тим самим в його діях є ознаки злочину, передбаченого ст. 163 Кримінального кодексу (Порушення таємниці телефонних розмов).
Він особисто давав вказівки на переслідування лідерів політичних партій та втручався в здійснення права громадян на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації, чим порушив ст. ст. 36 і 37 Конституції України. Із аудіозаписів Мельниченка вбачається, що такі вказівки ним давалися по відношенню до лідерів політичних партій і блоків: Юлії Тимошенко, Анатолія Матвієнка, Олександра Мороза, Віктора Ющенка, Сергія Головатого, Григорія Омельченка, Володимира Олійника та інших. Таким чином в його діях є ознаки злочину, передбаченого ст. 170 Кримінального кодексу України (Перешкоджання законній діяльності політичних партій і громадських організацій).
Л. Д. Кучма порушив статті 24 і 28 Конституції, У країни, які гарантують рівність прав людини та забезпечення їх особистої гідності незалежно від обмежень і ознак. Як вбачається з аудіозаписів, вказаного майора Мельниченка, Кучма неодноразово вдавався до образ народних депутатів Бродського М., Єльяшкевича О. та Суркіса Г. за національною ознакою в розмовах з різними керівниками державних структур.
Таким чином в його діях є ознаки злочину, передбаченого ст. 161 Кримінального Кодексу України (Умисні дії, спрямовані на приниження національної честі та. гідності).
21 грудня 2000 року Верховна Рада України після повторного розгляду прийняла Закон України "Про тимчасові слідчі та спеціальні комісії Верховної Ради України", частково врахувавши пропозиції Президента України Л.Кучми.
Закон було надіслано на підпис Президенту України. 31 грудня 2000 року Адміністрація Президента України отримала цей Закон.
23 січня 2001 року Президент України повернув Закон до Верховної Ради України для повторного розгляду.
Оскільки протягом встановленого 15-ти денного строку Закон не був повернутий для повторного розгляду. Верховна Рада України, керуючись чч. 2, 3 ст. 94 Конституції України, а також рішенням Конституційного Суду України від 7 липня 1998 року № 1 І-рп/98 у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення частини другої і третьої статті 84, частин другої і третьої статті 94 Конституції України (справа щодо порядку .голосування та повторного розгляду законів Верховної Ради України), прийняла Постанову "Про Закон України "Про тимчасові слідчі та спеціальні комісії Верховної Ради України" (№ 2262 - III від 8 лютого), якою ухвалила вважати Закон України "Про тимчасові слідчої та спеціальні комісії Верховної Ради України" таким, що схвалений Президентом України, і звернулася до Президента України Л.Кучми з пропозицією підписати і офіційно оприлюднити цей Закон.
15 лютого 2001 року Президент України Л.Кучма повернув Верховній Раді України Закон з пропозиціями від 23 січня 2001 року для повторного розгляду, посилаючись на те, що перебіг 15-ти денного строку почався 9 січня 2001 року, який був першим робочим днем після 31 грудня 2000 року.
10 січня 2002 року Верховна Рада України, керуючись частинами другою і третьою ст. 94 Конституції України і рішенням Конституційного Суду України від 7 липня 1998 року №11-рп/98 щодо порядку визначення першого дня 15-ти денного строку, передбаченого частиною другою ст. 94 Конституції України, а також щодо обов'язкового розгляду Верховною Радою України тільки сформульованих пропозицій Президента України, беручи до уваги, що пропозиції Президента України від 23 січня 2001 року не е сформульованими для голосування парламентом, внаслідок чого немає підстав і предмету для повторного розгляду Закону України "Про тимчасові слідчі та спеціальні комісії Верховної Ради України", повторно прийняла постанову, якою постановила: "Звернутися до Президента України з пропозицією підписати та офіційно оприлюднити Закон України "Про тимчасові слідчі та спеціальні комісії Верховної Ради України", прийнятий Верховною Радою України 21 грудня 2000 року"(№ 2951- III).
28 січня 2000 року Президент України Л.Кучма вдруге не виконав зазначену Постанову і повернув Закон України "Про тимчасові слідчі та спеціальні комісії Верховної Ради України" з пропозицією від 23 січня 2001 року для повторного розгляду Верховній Раді України.
Президент України Кучма Л.Д., не зважаючи на вимоги ст. 94 Конституції України не підписував після подолання його "вето" закон: "Про Кабінет Міністрів України", що призвело до того, що найвищий виконавчий орган держави, всупереч ст. 120 Конституції України, діє в неправовому полі. 
Викладене дає підстави зробити висновок, що Президент України Л.Кучма умисно зловживає владою і службовим становищем, завдає істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам, державним і громадським інтересам, тобто такі дії Президента України Л. Кучми мають ознаки злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 Кримінального кодексу України.
Проаналізувавши чинне законодавство України, та не встановивши наявність в ньому особливих вимог до порушення кримінальної справи відносно Президента України у вчиненні злочинів, передбачених КК України, а також з'ясувавши, що, згідно діючого законодавства, особливий порядок порушення кримінальних справ встановлено лише щодо суддів та адвокатів; вивчивши доводи заяви та матеріали, долучені до неї, приходжу до висновку, що в цій заяві та матеріалах є достатньо даних, які вказують на наявність ознак злочинів в діях громадянина України Кучми Л.Д.
Керуючись статтями 94, 95, 97, 98 КПК України та приймаючи до уваги вимогу, що міститься у частини 3 ст.97, про припинення злочину,
Постановив: Порушити кримінальну справу проти громадянина України Кучми Л.Д. у зв'язку з наявністю у його діях ознак злочину, передбачених ст.ст. 112, 161, 163, 170, 171, 191, 333, 346, 364, 365, та 368 Кримінального Кодексу України.
В порядку ч.3 статті 97 КПК України, з метою припинення злочину, зобов'язати Президента України Кучму Л.Д. в 5-денний термін підписати закони України: "Про Кабінет Міністрів України" та "Про тимчасові слідчі та спеціальні комісії Верховної Ради України".
Постанову про порушення кримінальної справи щодо Л.Д. Кучмі направити до Генеральної прокуратури України для організації досудового слідства.
Суддя судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва
Ю.О. Василенко 
"
631e1fcac8dc17991f13cb1db2038ef8.gif

Ссылки

Источник публикации